Am/E7/Am/E7/Am

AmДесь у готельнім кориE7дорі бистра хAmвиля,
Сплетіння рGук, її очей вологий бCлиск...
Зім'ятий A7у кишені лист, в нім радісDmна для тебе вість,
То все заGмало, моє серце, щоби Cжить.
Біжи, свіE7тає вже, бо соромAmно і зле,
Ніхто вже E7не пробачить холод твоїх Amуст.
Біжи, світE7ає вже, бо соромAmно і зле,
Ніхто вже E7не пробачить холод твоїх Amуст.

Дощ у вівторок, він триває ще з неділі,
Краплинка жалю, а у всьому винний ти.
Неправда, що життя лиш мить, і знов на самоті бродить,
То все замало, моє серце, щоби жить.
Біжи, світає вже, бо соромно і зле,
Ніхто вже не пробачить холод уст, коротких слів.
Біжи, світає вже, бо соромно і зле,
Ніхто вже не пробачить холод твоїх уст.

Відлети спішні, це печально і не смішно,
Ніхто не вибачить, ні твій мишко, ні пес.
Зів'яли квіти, певна річ, і нова зустріч, нова ніч,
То все замало, моє серце, щоби жить.
Біжи, світає вже, бо соромно і зле,
Ніхто вже не пробачить холод уст, коротких слів.
Біжи, світає вже, бо соромно і зле,
Ніхто вже не пробачить холод твоїх уст.