Не вимовлю ні слова. Помовчу.
А дощ іде. А вітер хилить клени.
На серці так бентежно – до плачу.
Присядь, кохана, ближче біля мене.

А дощ іде, а дощ іде,
А дощ іде, а вітер хилить клени.
А дощ іде, а дощ іде,
Присядь, кохана, ближче біля мене.

CПрисядь. СпасибіG. Чуєш,Am як шумить,
Як шелесFтить, киGпить травнева Cзлива?
Увесь наш вAmік – одEmна жагуча миFть,
Я б так хоGтів, щоб ти була щаCсливаG!

А дощ ідCе, а дощ іAmде,
Дощ шелесFтить, киGпить травнева Cзлива,G 
А дощ ідCе, а дощ іAmде,
Я б так хотFів, щоб Gти була щаслCива.

Нехай не ятрять прикрощі душі,
Нехай квітує щирість поміж нами...
Присядь. Послухай. Шелестять дощі
Про те, чого не вимовиш словами.

А дощ іде, а дощ іде.
Нехай квітує щирість поміж нами...
А дощ іде, шепоче дощ
Про те, чого не вимовиш словами.