Тиха осінь, вітер дує,
Листя падає і чує,
Як ми
Ідемо по землі
І відчуваєм що життя свого не марнує часу,
Дає любов неначе птаху,
Він літає,
Але його ніхто не знає...

На землі,
На землі,
На землі,
Його не має з нами
Немає...

На землі
– На землі
На землі
– На землі
На землі
Його немає з нами
Немає...

Листя впало, дощ почався,
Птах у небі, але він не здався,
Сам,
Він не здався сам.
Цей птах несе нам щось небесне,
Щось на крилах і в лапах чесних,
Таке, воно неземне...
Його немає на землі.

Сонце знов, обпікатиме
Твоє обличчя і будеш разом,
Ти з життям своїм, у гармонії,
Як того часу, коли все було...