В твоєму лісі сонце не сяє,
В твоєму серці жалю немає,
Ти йдеш по життю і мрієш про завтра,
Якого може не бути,
Якого ти можеш не знати
І все чим жила до того,
Шукати, блукати...

Ілюзії на нас наступають,
І ми не тікаєм,
Бо знаєм що буде,
Коли їх немає:
Весь світ для нас стане,
Неначе примара,
Нічого не буде –
Це все лиш омана.

І ось завтра настало,
Яке ти завжди ховала,
І світлий промінь знову воскрес,
Із темних твоїх небес.
Ти знову знайшла сили піднятись,
Щоб щось зберегти, а щось віддати,
І знову піти:
Блукати, шукати...