AmБуде намE7 з тобою щ[Am-G]о згаCдати
Після дCовгих збG7авлених ночCей.
Вивчив A7я далекий звук гармDmати
І тривGожний блE7иск твоїх очAmей.

Твої очі – квіти темно-сині
На узбіччі радісних доріг.
Чи зустрінемось з тобою знову
На своїх дорогах бойових?

Будуть стрільна розриватись глухо
І дрижати в вибухах земля.
Вийдеш ти в ту сторону – послухай
Де в багряних полум’ях поля.

І почуєш грізну борню волі,
І вкриється кров’ю битий шлях.
Будуть хлопці йти суворо-чолі
В сіруватих, наче ніч, рядах.

І пройдуть вони безмежним краєм
Крізь руїни сіл, дерев і трав.
І напевно ти тоді згадаєш,
Хто любов і мужність поєднав.