Як з Бережан до кадри
Січовики манджали,
Їм краялося серденько
Із гор’я, і з печалі.

Їм краялося серденько,
Не тихло на годину,
Бо кождий з них оставив
Свою милу дівчину.

– Прощай же ти, дівчино,
Мій сонячний промінню,
Моя ти осолодо
В воєнному терпінню.

Чи прийде час веселий,
Чи прийде зла година,
Тебе я не забуду,
Бо ти моя єдина.

Як дівчина почула
Такі слова закляття,
Схилила головоньку
Та й впала у обняття.

– Прощай же, мій козаче,
Прощай же, мій соколе,
Здається, що вже не будем
У парі ми ніколи.

– Сама си, дівчинонько,
Сама си завинила,
Ти знала, що я військовий,
Нащо-с мене любила.