Як з Бережан до кадри
Січовики манджали,
То краялось серденько
Із гор’я, із печали.

То краялось серденько
В хорунжого Осипа,
Як нам з очей зникала
Та Золотая Липа.

То краялось серденько,
Не втихло й на хвилину,
Як в Бережанах покинув
Дівчину чорнобриву.

– Пращай, моя дівчино,
Мій сонячний промінню,
Моя ти охолодо
В воєнному терпінню.

Згадав же наш хорунжий
Забуту всім Надвірну,
А в ній вже одиноку –
Дівчину свою вірну.