Лети, моя думо, в вечірню хвилину
Далеко, далеко кудись,
Лети, моя думо, у цюю хатину,
Де я проживав в ній колись.

А в ціїй хатині живе стара мати,
Якщо ще живе – поклонись.
Скажи її правду болючу, як рана,
Що я вже не той, що колись.

Змінився мій погляд і тихне розмова,
А зморшки зорали чоло,
В неволі поволі сивіє мій волос,
А серце терням заросло.

Бог дав, що повернусь до тебе, матусю,
Подякувать зможу тобі,
За це, що носила мені передачу,
Як я ще сидів у тюрмі.