Вдяглися в зелень тихі вечори,
Стоїть у білім тільки наша хата,
Ти говори, кохана, говори,
Хороших слів ніколи не багато.
А я схилю задумане чоло
І пригадаю, що казала мати:
Коли ноги у світі натомиш, |
Повертайся до рідного дому, |
Відпочинеш і знову підеш, |
І тоді своє щастя знайдеш. | (2)

Ти говори, кохана, говори,
Твоя любов, як сонячне багаття,
І в ранній час і пізньої пори
Хороших слів ніколи не багато.
А я схилю задумане чоло
І пригадаю, що казала мати:
Коли душу у світі натомиш, |
Повертайся до рідного дому, |
Ніжна пісня у ріднім краю, |
Заспокоїть тривогу твою. | (2)

Вдяглися в зелень тихі вечори,
Стоїть у білім тільки наша хата,
Найтяжчий біль у серці відболить,
Як пригадаєш, що казала мати:
Бо якби нам у світі не було,
Хороших слів ніколи не багато.
І найдовша на світі дорога |
Починається нам від порога, |
І прекрасні звичайні слова, |
Поки мати на світі жива! | (4)