Подихом крижаним
Ніч тьмарить надвечір'я.
Птахом весняним
Втрачає сиве пір'я.

Свічку гасить ґазда
Пальцем потрісканим.
Воском розбризканим
В смерть мандрує та.

Мандрами, мандрами
Аж до, аж до Рами.
Рамаварта дзвонами
Б'є, горить іконами.
Мандрами, мандрами
Аж до, аж до Рами.
В прохолодні храми
Свічка йде до матері.

Свіча стікала воском -
Жовтою кровію.
Ґаздо, добродію,
Ген, мандруєм далі!

Доля долілиць лежить,
В мандрах буде жить.
Пізньоосіння нежить
З темних хмар дощить.