Ніколи, чуєш? Ніколи! Нам не здолати цю потвору,
Що п’є чужу кров, і їй не шкода, списує все на віру в свого Бога
Невже твій Бог такий жорстокий!? Він втамовує спрагу життями не винних,
Дітей і жінок, слабких і сильних. Чому ти мислиш так однобоко?..

Вбий мій біль! Вбий біль!

Ламаєш так легко життя і долі, караєш, при цьому свято віриш,
Що вище хмар тебе назвуть героєм, ти не розумієш, що ти дієш...
Що ти дієш, що ти дієш?! Ти не розумієш ... не розумієш!
Що ти дієш, що ти дієш?! Ти не розумієш ... не розумієш!

Коли знімеш маску і скинеш пояс, поглянь на колір своєї крові,
Послухай, як б’ється твоє серце, воно як мoє, воно як мoє!

Невже, безглузді тварини, для вас винаходили зброю?!
Щоб нею стріляти в спини, в життя додавати болю.
Невже ця війна назавжди? Від неї ніде не сховатись.
Невже так шукати правди, довіку в крові купатись?