Чому ти вважаєш, що це просто гра?! Ти наповнене тіло терпкої ненависті.
Ти влучно стріляєш і б’єш на ножах, загублений в бітах липкої фатальності.
Твої очі наповнені не слізьми... Ти вже легко на "вірт-гачок" натискаєш.
Мені хочеться знати, які в тебе сни, вони, мабуть, багряні, ти в них убиваєш...
Убиваєш!

В тобі, на дні, палає Феміда, і кіптяву не змити навіть дощем.
Ти міг би бути комусь потрібний, коли згорав твій єдиний Едем.

То чому ти вважаєш, що це тільки сни?! Ти ненавидиш; світ цей сильніший за тебе.
І тобі стане мало лише тільки гри, і стискає міцніше рука своє небо.
Я по духу впізнаю таких як і ти, вони вірять, сліпі, в красномовнії фрази.
За ідею стрибають у полум’я і, гублять душі, коли на це мають накази.

В тобі, на дні – палає Феміда, і кіптяву не змити навіть дощем.
Ти міг би бути комусь потрібний, коли згорав твій єдиний Едем.

Ти маєш знати: життя є річка, і всі ми – риби в каламутній воді.
Хто не помер, здолає натиск, мертва риба згниває на дні!

Ти погань... подумай що робиш!
Ти погань... куди ти ідеш
Ти погань... ти маєш думку?!
Ти погань... навіщо живеш?

Погань ти...
Погань я...
Погань ти...
Погань ми...
Погань ти...
Погань я...
Погань ти...
...
Це просто гра.