Ти бачиш між тіні та світла, єдиний крок – і світ завмер,
Десь, може, лиш життя почнеться, а десь останній вже помер.
В руці твоїй всього людства доля і вибирати шлях тобі,
Своєю рукою підкинеш монету – що буде далі на нашій землі?

Ти брешеш собі, крику серця не чуєш, тягар нудьги лежить свинцем,
І йдеш по дорозі, якої не бачиш, дорозі, що стане кінцем.
Ти схаменись – що краще, що гірше, чи рятувати час настав?
Кажу тобі: я бачив сон, в якому ти помирав!

Війни і кров, горе і страх
А слухай, слухай: чиєсь серце помирає геть у когось на руках...