Зростав, мій таточку, сиротою,
Рано повмирали його батьки.
Молився, шукав Бога з любов'ю,
І до церквиці цілував стежки...

У вірі, надії зустрічав сонце!
Збудував хату і посадив сад,
Щоб бачили світло у віконці,
Був затишок, тепло у снігопад...

Садив яблуні, груші і сливи,
Щоб зростав рясно сад у коріння.
Вчив любить землю, золоті ниви,
Злітали, як пташки, до цвітіння!..

Пам'ятайте, діти, якого роду!
І любіться як не стане мене!
Пийте із свого джерела воду!
Смакуйте плоди - яблуко золоте!