Мамо-горлице сизокрилая!
Ви простіть мене, що відлинув я,
Не сказавши слів найзавітніших,
Що для мене ви найріднішая.

Приспів:
З неба синього і високого
Прилечу до Вас сивим соколом.
Як зійде лишень ясне сонечко,
Я постукаю у віконечко...
Я постукаю!..

Ви дали мені, ненько-горлице,
Крила сильнії, що не коряться.
Як гордився я Україною!
Через те, мабуть, Вас покинув я...

Приспів.

Мамо–горлице, Ви простіть мене!
Промайнув для Вас ясним променем...
Розірвав навік Ваші радості,
Не зумів зігріть Вас у старості...

Приспів.