Вишийте, мамо, сорочку
Цвітом травневих садів,
Так, щоби в кожнім листочку
Вік мій, як сад, молодів.

Вишийте, мамо, сорочку,
Барви, як сонце, ясні,
Тихим своїм голосочком
В серце покличте мені.

Вишийте, мамо, сорочку
Кольором неба й степів,
І забренить в колосочку
День, що хлібами доспів.

Вишийте, мамо, сорочку
Щастям на довгі літа,
Долею в срібнім дзвіночку
Хай же вона зацвіта!

Вишийте, мамо, сорочку
Білого втніть полотна,
Бо на життєвім місточку
Ви найдорожча одна!