Запломеніли червоні маки у житах,
Стиха вітер, колише смарагдове море,
І я увись злітаю, як сизокрилий птах,
Щоб розсіяти роси, зерно добра любові.

Яке життя прекрасне у насичених кольорах,
Ніжна пелюстка купається у росі ранковій,
І цей білий світ мріями квітне у твоїх руках,
А сонечко усміхається у вікні, у ласкавій мові.

Поглянь, яка божа благодать у безкраїх полях,
Небо і землю єднає райдуга, рожеві світанки,
Колоситься надія у пахощах квітів, у медах,
І дивовижні казкові візерунки мережать ранки.

І хрестиком заросились духмяні трави в сіножать,
В парчеві шати вдяглося і бринить оксамитове літо,
Відлунює стоголосся над озером лілейних латать,
І радісний спів пташок щебечуть щастям на віттях.

Дзвенить стрімкий водограй піснею понад плай,
Сизі хмари розчиняються в небі осяйній блакиті,
О, сонечко літа, ти подаруй мені щастя небокрай,
Щоб я пила водицю і малювала красу у золотій нитті.