Я зливу малювала.
Вона ж все не вщухала!
Репіжила, грозилася,
Періщила, текла!..

І мокрою блакиттю
Забризкала стола!
Та зливі того мало -
Вона все не вгавала!..

І хвилями бурхливими
Стікала зі стола!
Ой! Щось я захопилась!
І трішки розгубилась,
Бо злива ця безмежна
Всі межі перейшла!..

Ти, зливо, йди, іди,
Бо близько до біди!
Я вже малюю сонце! -
Хай висушить сліди!