Чебрецями пахне небо, сонце синє,
І земля дарує з рук твоїх тепло.
Тут моє кохання, тут моє коріння,
Тут моєї долі вічне джерело.

Приспів:
Тополиний краю, калиновий краю,
Скільки я проїхав, перейшов земель –
З вирію до тебе знову прилітаю.
Наче той весняний білий журавель.

З отчого порога світ широкий бачу.
Обізвусь до когось і скажу комусь...
Я біля печалі росяно заплачу,
Я біля утіхи тихо засміюсь.

Приспів.

Нахиляє поле, житні колоски,
Ой коли покличе серце у долину.
Вишиту зірками мамину сорочку
На гарячі плечі мовчки покладу.

Приспів.