Квітка роспустилася в саду,
Де удвох закохані сиділи,
Думать не хотіли про біду
І слова любові говорили.
Пелюстки троянди восени
Свіжі, наче перша літня злива,
Як ранкові трави росяні,
Як світанок, ніжний і грайливий.

Приспів:
Троянди, троянди -
Це зустріч прощання...
Як сльози, роса на пелюстках...
Троянди, троянди -
Це квіти кохання,
Якщо воно є у серцях!..

Та була не довгою любов
І троянда лагідна зів'яла,
Не приходив той хлопчина знов
І дівчина більш не обіймала...
Але промінець минулих днів,
Що світив крізь мариво і заздрість,
Цю троянду знову обігрів,
Щоб сюди закохані вертались...

Приспів.

Ось настала золота пора
І, чомусь, згадалось те кохання,
Що в дущі ніколи не вмира,
Бо воно єдине і останнє!
Не змогла вона знайти любов
І не зміг він кращої зустріти,
Як колись до неї він прийшов
Із букетом цих чарівних квітів...

Приспів.