Твоя любов забрала мій спокій,
Я побиваюсь пташкою в тишині,
Лечу до тебе через океан широкий,
Щоб почути розмову твоєї душі...

Манить до тебе небо синє...
Світла щира усмішка твоя,
Бачу твої очі - волошки сині,
По зоряній стежині веде зоря...

Я не можу більше мовчати!
Моє серце рветься до тебе!
Скільки потрібно ще чекати,
Щоб долі наші звінчало небо?..

Для тебе літо пише листа,
Вітання моє передасть вітер,
Журавка постукає до вікна,
Слово душі із п'яти літер...

Я прощаю за все на світі:
За образи, колючі слова...
Ми ідемо стежками літа -
Чому у душі холод, зима?..

Розійшлись стежки-дороги,
Стоїмо на різних берегах,
І відчуваємо біль, тривогу,
І в зажурі одинокий птах...

Без тебе я - сумна пісня...
Чорна нічка без ясних зір,
У саду, опавше, пожухле листя
Не радіє сонцю із синіх гір...

А з тобою я - жінка кохана
І за спиною дужі крила!..
Поцілуєш - загоються рани
І не лякає осінь зливна...