Ти не моя, дівчино дорогая!
І не мені краса твоя:
Віщує думонька смутная, |
Що ти дівчино, не моя! | (2)

Ти не моя! За личко гарне
Справляє хтось колодія...
Мої ж літа проходять марне, |
Бо ти, дівчино, не моя! | (2)

Ти не моя, і брови чорні
Милує інший, а не я
І інший хтось тебе пригорне, |
А ти дівчино, не моя! | (2)

Ти не моя! - Но що ж я маю?
Чим похвалюсь тобі і я?
Хіба лиш тим, що тя кохаю; |
Но ти, дівчино, не моя!.. | (2)

Ти не моя, голубко сиза
Щаслива доленька твоя,
Моя ж бо доля нещаслива, |
Бо, ти дівчино, не моя! | (2)