Забуваю про старі гріхи,
Не знайдуть вони місця тепер,
На світанку мене розбуди
І по-новому ми заживем!
Повертався я з часом назад
В край, що часто мене так манив,
В безтурботно замріяний сад,
Із яким я в дитинстві дружив!

Вітер листя зриває з дерев,
М'яко стелить його на траву,
Тут колись я тобі шепотів
Про гарячу любов неземну...
Скільки часу від тоді пройшло
Та багато не збулося мрій,
Мені часто в житті не везло
І не став плекати надій...

Зберігаю зім'яті листи,
Що повільно тримали тепло,
Із твоєї легкої руки
Всі сліди негараздів змело...
Повертався я з часом назад
В край, що часто мене так манив,
В безтурботно замріяний сад,
Із яким я в дитинстві дружив!