Стань зорею мені
На тривожнім путі,
На тривожнім путі космодрому.
Я крізь неї побачу |
Нитки золоті, | (2)
Що снуються до отчого дому. |

Синім променем стань
І сяйни біля віч,
Стань диханням весни на світанні.
Полиневою гілкою, |
Айстрою в ніч, | (2)
Хоч росою в розлуці й коханні. |

Сняться очі твої
В голубім пломені,
Стежка юності, - хусточка біла.
Не ставай лиш риданням |
На серці мені, | (2)
Щоб душа як ріка не зміліла. |

Простели своє сонечко
В срібних ключах
На мою полонину гарячу.
Та не стань лиш сльозою |
Мені на очах, | (2)
Бо від неї шляху не побачу. |