Я більше Вас не потривожу,
Хай небо сплачеться дощем,
Але й забути вже не зможу
Душі блаженно-ніжний щем...

Я щастя Ваше не злякаю,
Нехай горить свічі вогонь
І не зізнаюсь, що жадаю
Відчути ласку цих долонь...

Я душу Вашу не зігрію,
Не спокушаюся на гріх,
Та не дозволю й сніговію
Заметом впасти на поріг...

Та двері теж не замикаю,
Ще сподіваюсь... Боже мій!
Весну і Вас – обох чекаю
В полоні сонячних надій!..