Оце тая стежечка,
Де дівчина йшла,
Що з мойого серденька
Щастя унесла.

Ось туди пішла вона,
Та гуляючи,
З іншим своїм любчиком
Розмовляючи.

І мов нурок перли ті
На морському дні,
Сквапно так мій слух ловив
Всі слова її.

Оце тая стежечка
Ізвивається,
А у мене серденько
Розривається.

Залягло на дні його
Те важке чуття:
Тут навіки згублений
Смисл твого буття.