А я чекав кохання у оздобі,
Гаптованій повагою, терпінням,
У досконалій і святій подобі,
Осяяного радості промінням.

А я чекав кохання, як в романах,
Попри біду, міцного, немов криця!
Яке тримає гордість у кайданах,
А у долонях - золота синиця!

А я чекав кохання без обману,
Щоб більше, ніж собі, міг довіряти,
Щоби п'янило гірше від дурману,
Щоб дітям міг, як приклад, передати!

Щоб лиш одне! Єдине! До останку!
Щоб пригубить й відчути присмак Раю!
Щоб!.. Щоб!.. І щоб!..
Мій крик, мов лихоманка...
В якій його і досі ще шукаю...