Жита, жита, шумлять жита.
Не сумуй, що соловей затих.
Я його для тебе серед гаю
Щебетом цілунків доспіваю
На вустах калинових твоїх.
Не сумуй, не сумуй, не сумуй,
Не сумуй, що соловей затих.
Не сумуй, що стих зозулі гук.
Я тобі на щастя, на кохання
Серцем докую її кування —
Пригорнись, послухай його стук.
Не сумуй, не сумуй, не сумуй,
Не сумуй, що соловей затих.
Не сумуй, що мовчазні гаї, —
Серця стук затьохкав поцілунком:
І зозулі закували лунко,
Заспівали дзвінко солов'ї.
Не сумуй, не сумуй, не сумуй,
Не сумуй, що соловей затих.