Де Черемош шумить
І лісами вкриті гори,
Даль потопа в імлі
І смерека з вітром говорить,
Там квітують сонячні долини
У обіймах щедрої весни,
І погожий вітер з полонини
Навіва їм тихі сни...

Ой, немає в світі краю, –
Я знаю, я знаю, –
Як мої високі гори,
Як рідна моя земля!
Як мої високі сині гори,
Як рідна моя земля!

Гордо трембіти клич
Лине над зеленим плаєм:
То молодий вівчар
Свою душу розважає.
І здалека тихою луною
Обізвались скелі кам'яні,
І бредуть отари під горою
У надхмарній вишині...

Будь же славна, Верховино,
Моя прекрасна і вільна,
Ви, мої високі гори,
Ти, рідна моя земля!
Ви, мої високі сині гори,
Ти, рідна моя земля!