Заспівай, скрипалю, ніжну пісню давніх літ,
Заграй на струнах скрипки мелодію красиву,
Поведи птахом на крилах мрій у казковий світ,
Де я була у своєму раю із коханим щаслива.

Там, де сонце сходить небо синє-синє,
Лине відлуння водограю золоте руно,
Там любов цвіла первоцвітом на долині,
В холодну зиму мене зігріває птаха крило.

Ти зориш до мене сяйвом в безсонні ночі,
Крилом пташки побиваєшся у шибку, у вікно моє,
Мій принце на коні, ти забрав серце жіноче,
Від погляду очей я божеволію, скажи, де ти є?..

Ти, являєшся, іскрися, як вечірня зірка в небі,
У сяйві сонця освітлюєш стежки вдаля,
Я віддам усе на світі... Побудь ще біля мене,
Дай нап'юсь кохання із цілющого джерела.

Мій Місяцю Князю подаруй прекрасну мить,
Я буду для тебе музою серця серед тисяч зір,
Із зорецвіту вимережу килим щастя в срібну нить,
І Мадонною поведу у Білі ночі до синьооких гір.