Так швидко пролетіло тепле літо...
Відцвіли сині волошки у житах,
Верба похилила додолу віти,
Опадає, жовтий лист, курличе птах...

Зайшло сонечко в імлу, у тумани...
Заховалось між хмар в сизу пелену,
Курличуть журавлі з вирію рано,
В очах ховаємо печалі сльозу...

За небокраєм шукаємо весну,
Солодке літо, квітучий тихий рай,
Стежками ідемо у Осінь Золоту,
Сизокрилий птах каже літу: Прощай!..

О, не сумуй, кохана, що вже осінь
Ллє холодний колючий дощ за вікном.
У бабине літо тепла попросим
Зігрію тебе лебединим крилом...

Ми з тобою, як дві зорі у небі,
Розпустили свої зоряні крила,
Ти трояндою розквітай для мене,
Неси удаль на парусних вітрилах...

Притулю, поведу у солодкі сни,
Поцілую ніжно-ніжно в уста,
Я захищу від заметілі зими,
Намалює казку нічка чарівна...

Глянь, у барвах цвіте осінь золота!
І пахнуть рум'яні яблука в саду,
Нам килим щастя встеляють небеса,
Повір, моя голубко, я тебе люблю!..

А у осені ще яскраве сонце
Закоханим дарує прекрасний час,
Я листом впаду у твої долонці,
Листопад у танці закружляє нас!..