Вітру попутного, неба безкрайого
Я напророчу вам, я набажаю вам.
Я набажаю вам сну безтривожного,
Трохи самотності і подорожнього.

Тільки накаркали віщії ворони
Шлях безкінечний у дальнюю сторону,
Де понад прірвами, понад безоднями
Зваби диявольські, кари господнії.

Чуєте, чуєте? Хрипами, зливою
Пісеньку осені небо наспівує.
Кінь схарапуджено риє копитами -
Хрипне, віщує, що вершник не житиме.

Відьомське зілля у серце постукає,
Вічною тугою, вічною мірою,
Вічною спробою знову забути все -
Я ж набажаю вам ще повернутися...