Тебе, колись, я сам собі придумав,
В юнацьких снах стрічались ми не раз.
Твій Портрет малював у своїх думах,
Про нашу зустріч мріяв я весь час.

Жінок вродливих зустрічав багато,
Та не були на тебе схожі всі.
І все ж зумів тебе я відшукати
В жіночій, неповторній цій красі.

І я тепер не можу уявити,
Що ти чиясь чужа, а не моя...
Бо як би зміг без тебе в світі жити,
Щоднини інше мовити ім'я?..

І хай роки у вирій відлітають,
І не вернути вже медових днів,
Та я ту мить навік запам'ятаю,
Коли тебе, кохана, я зустрів...