Усміх пославши в останнім промінні,
Згинуло радісне літо,
Дощик уїдливий, дощик осінній
Сіється, наче крізь сито...

Сонце не вийде, не виглянуть зорі,
Мов поховались в будівлі,
Сіється, сиплеться дощик надворі,
Падає, капає з крівлі...

Сиплеться дощик, як з прірви безодні,
Стеляться сиві тумани,
Сумно схилились дерева холодні,
Мокнуть діброви й поляни...

Вгору туман піднімається срібний,
Хмарками-смужками в'ється,
Дощик осінній, уїдливий, дрібний
Падає, сиплеться, ллється...