Мати наша – сивая горлиця,
Все до її серденька горнеться,
Золота бджола – намистиною,
Небо – празниковою хустиною,
Сивий дуб – прокуреним прадідом,
Білочка – мальованим пряником.

Жура-журавель над криницею –
Чистою сльозовою водицею,
А земля – пшеницею ярою,
А літа – замисленим явором,
Що із сорок першого журиться:
Де ж це, молодице, твій суджений?

Місяць – непоколотим золотом,
А береза – вранішнім солодом,
Хата – ластівкою на стріхою,
А туман – вдовиною втіхою,
Крашанкою – сонечко в миснику,
А вона до всіх до них – піснею.