З пухнастих засніжених хусток
Поглянуть на мене жоржини,
І звільниться серце від втоми,
До шастя звикати не йшлося.
До шастя звикати не йшлося,
Миритися з лихом не смію...
В тривалу захмарену осінь
Вишневого цвіту навію...

Приспів:
Мереживна повінь пелюсток
Підбілить сади та стежини,
З пухнастих засніжених хусток
Поглянуть на мене жоржини.

І звільниться серце від втоми...
Ліс тонко запахне сосною.
Від снігу, від нашого дому
У зимку повіє весною.

Приспів.