Мене стомили обіцянки,
Ти знаєш,
Та слово за словом,
Ти чуєш.
Як, я, я кричу.

Знай, знай, це – війна,
Тримайте небо руками.
Знай, знай, це – війна,
Ви все це бачили власними очами.
Знай, знай, це – війна,
Середній палець, ось їм моє слово.
Знай, знай, це – війна,
Пішли вони всі, я не віддам свій голос.

Знай, знай,
Що вони самі зруйнували ідеальний рай.

Знай, що це не лише слова,
Ціна яких особиста доля,
Знай, що ти повинен все сказати сам,
Усім тим героям.

Скільки раз ви вже бачили
З екранів телевізора ротації, бутації, горереінкарнації,
Сцени з калюжами розбризганої крові,
Які із пультом у руках,
Дивляться малі герої.
Ті,десятирічні хлопчата.
Граната у руках, за спиною автомат.
Це їх мрія. Чого варта вона?
Руйнації!..
Ми повинні зберегти недоторканість націй.
Повинні зберегти, щоб настали інші дні,
Та сказати усі разом: ні війні!

Знай.
Почалося знову! Так тримати.
Залишаться стіною усі слова мої кляті.
Особисту думку не продам нікому,
Вертаючись додому, самому лишатись.
Вагатись не вагатись. Де ви залишилися там?!
Знай, знай. Я такий не сам.