Мені набридло вже доводити комусь свою точку зору,
Ковтаючи пігулки з їхнею завзятою брехнею.
Сьогодні вони обманюють, фальсифікують,
А через декілька днів за долар продадуть країну.
Потім, об’єднавшись воєдино,
Єдиними шляхами будуть тікати,
Як миші з корабля, благати,
Всіх переконати, що це було зроблено
За для користі людей.

Набридло це,
Набридло нам це.
Ми хотіли б втекти,
Але ще маєм, що втрачати!..
Досить вже,
Досит вже!.. Набрило,
Як вони щодня
Принижують своє ім’я.

Набридло захищати власноруч свої права, свободу.
Українську вроду вже зламали!..
І тепер, стоячи над нами,
Вони брешуть, провокуючи цунамі.
Де тепер наші герої?!
Залишились єдині – кольорові королі майданів.
Та пішли вони!..
Сідаючи у потяг революціїї, я виходжу через декілька днів,
Чому на станції "Свідомість" я стою один?!

І стомило вже ходити, трощити кулаками стіну,
Кричати, благати, ламати все довкола,
Викарбовувати ножем на деревах слово "Доля",
Коли дивишся на тих людей, які душу продали,
Стоячи під символікою вигаданої правди,
Завзятої брехні...
І я теж стоятиму із болем у ногах,
Але тільки за для того, щоб сказати: "Fuck"...

Гей ви там, помаранчеві, червоні, сині,
Жовто-фіолетові... Fuck!.. Ви все одно гнилі!..
Байдуже мені під яким ви кольором
Сховали свої безсоромні безкорисні голови.
Fuck, fuck... Політиці – fuck!..
Хто може зараз впевнено сказати свою правду людям?!.
Досить вже брехні, все досить проблем!..
Набридло нам це, ми проти системи!..