Мій отчий незабутній доме,
Ти - вічний поклик з далини,
В тобі усе мені знайоме
І близьке, як дитинства дні.
Без тебе світ не був би світом,
Зима - зимою, літо - літом.
А я собою був і є,
І серце світиться моє,
Доки горить, горить мені
Те світло у твоїм вікні.
А я собою був і є,
І серце світиться моє!..

Завжди мене чекає мати,
Для неї я - мале дитя,
Що перший крок пройшло від хати,
Іще незнаючи життя.
Мій отчий незабутній доме,
До тебе лину я без втоми,
Бо я собою був і є,
І серце світиться моє,
Доки горить, горить мені
Те світло у твоїм вікні.
Бо я собою був і є,
І серце світиться моє!..

Мій отчий доме незабутній,
Зі мною скрізь твоє тепло,
Коли гудуть вітри супутні
Твоїм добром долаю зло.
Без тебе світ не був би світом,
Зима - зимою, літо - літом,
А я собою був і є,
І серце світиться моє,
Доки горить, горить мені
Те світло у твоїм...
А я собою був і є,
І серце світиться моє!..