Посаджу троянду сонця
Я у тебе під вікном,
Та слова твої гарячі
На край світу віднесло.
Вони стали вітром в полі,
Вони стали тихим болем,
Диким птахом над зажуреним чолом...

Вітре буйний кобзаревий,
Попри мене не літай.
Тихим болем що світання
Мого серця ти не край,
Бо слова твої урочі -
Не вернутись нам в дівочі.
А чому? - Себе ти щиро запитай.

Натрапила коса...
Натрапила коса на камінь...
Ти більше не моли...
Мене ти не зови "коханий"...

Накувала зозулиця
На черешні у саду,
Та не відаю, не знаю, -
То на щастя чи біду?..
А як вийду на світанні
І негаданно нежданно
Під вікном
Троянду сонячну знайду...