Затопила, закурила сирими дровами,
Нігде вийти погуляти та за ворогами.
А я тиї сирі дрова та й порозкидаю,
Сама піду до корчомки, на злість погуляю.
Мила хату, мила сіни та й засміялась,
Вийшла мати воду брати тай догадалась.
"Скажи, скажи, моя доню, з ким ти пізналась?"
"Хіба ж я дурна була, щоб я призналась?
Не розливай, мати, воду, що я наносила,
Не проклинай того хлопця, що я полюбила.
Не розливай, мати, воду, бо тяжко носити,
не проклинай того хлопця, мні треба з ним жити".