Андрію, Андрію, вбуйся в мешти,
Поможи нам на кичеру вколоти винести,
Треба вогень класти.

Ой, Андрію, Андрію, й колопенки сію,
Й та бо портками волочу,
Й жинитися хочу.

Колопенки сію,
Й то дай же ми, й Боже, знати,
С ким я буду брати.

Андрійові вочи,
Посіяла й колопенки всі їдної ночи.

Посіяла й колопенки та й густо,
Та й густо,
Й на ручники й дармо пряла,
Даремно та й пусто.

Сіла й колопенки близь коло кирниці,
Ростіть, ростіть, колопенки,
На другі Мнясниці.

Та ї'м погостила,
Й нима мого й милийкого, що'го любила.

А мого милийкого й ни тамки, й ни тута,
Вже виросла й на городі зеленая рута.

Йой, Андрію, Андрію, Андрійові вочи,
Я колопні пусіяла всі їдної ночи.