Крилами гойдаючи тумани,
Залишають осінь журавлі...
Чуєте, курличуть понад нами,
Наче просять глянути їм в слід,
Зупинитися, рукою помахати,
Вирвати хвилину з метушні,
І згадати край, де рідна хата |
Вікнами всміхається мені... | (2)

Знову сад вишневий губить листя
На зелений килим споришу,
І світанок сіє роси чисті
Край лугів, куди весь вік спішу...
Там від нас ніколи батько й мати
Не відвернуть в будь-якій біді,
І, як завжди, рідна хата |
Зустрічам не стомиться радіть!.. | (2)

Там від нас ніколи батько й мати
Не відвернуть в будь-якій біді,
І, як завжди, рідна хата |
Зустрічам не стомиться радіть!.. | (2)