І люблю, і сміюсь, і печалюсь,
Заквітаю у веснах, мудрію у літі, тужу восени
І все менше вокзалів і більше причалів, |
Чим по ближче життя до зими — сивини. | (2)

І люблю, і сміюсь, і печалюсь,
За водою веслую і проти потоків стрімкої ріки,
Скільки я зустрічаю і скільки втрачаю, |
І надії мої - мов святі рушники. | (2)

І люблю, і сміюсь, і печалюсь,
Завжди діти й онуки від мене й до мене як птиці спішать,
Від весни і від літа у осінь причалю, |
А на зиму моя не поверне душа. | (2)