Дуже часто випадають години —
Як задумаєшся — доле моя,
Найнещасніша у світі людина
Це не хто-небудь, а звісно, що я.
І у мить таку ти мою не руш
Найнещаснішу із нещасних душ,
Бо горить душа у сумнім вогні
Кольорових дум, кольорових снів.

Я ж зі всього, що там треба й не треба,
Кольорові сни стискаю в руці,
Десь кружляє мій журавлик у небі,
А навколо лиш одні горобці.
За вікном весна але в серці сум
З кольорових снів, кольорових дум.
Весно, усміхнись, підморгни мені
Розмаїттям барв кольорових снів.

І хоч нерви вже давно не сталеві,
Та кричу я горобцям: "Не біда,
Ви ж нагадьте там в гніздо журавлеві,
Щоб він врешті решт про мене згадав".
І співає щось у нагін весна,
Горобцям моїм в кольорових снах,
І чекаю я на обставин збіг...
Й журавлі летять. Але в інший бік...

За вікном весна але в серці сум
З кольорових снів, кольорових дум.
Весно, усміхнись, підморгни мені
Розмаїттям барв кольорових снів.