Ой тяжкая, ой, тяжкая домовина,
А червоная китайка, мов калина,
А червоная китайка – Україна.
Ой тяжкая, гой, тяжкая домовина.

Лиш вишневий цвіт шляхи курні вкриває,
І рушники в півнях червоних, аж кривавлять.
Ой були пісні веселі, та немає...
Лиш вишневий цвіт шляхи курні вкриває.

Ген, з-за лісу, з-за діброви – гайдамаки,
Ми розвієм чорне горе дрібніш маку,
А в руках дзвінки шаблюки та домахи.
Ген, з-за лісу, з-за діброви – гайдамаки.

Хто сказав, що з нами Батька вже немає?
А чия ж то кобза буйно виграває?
І до нас його словами промовляє.
Хто сказав, що з нами Батька вже немає?

Ви не вірте, ходить, ходить поміж людьми,
А в труні не прах – ножаки обоюдні,
Та й пропали, тільки голос – не забудьмо!
Ви не вірте, ходить, ходить поміж людьми.