AmВона плаче тихо, хоч сльози легкі,
течDmуть по її щокаEх.
ВонAmа плаче тихо, вона не з тих,
Хто плFаче у всіх на оEчах,
ВоAна непомітно тоDmркає плече,
Як сFерце тобі боEлить.
А Amраптом коGлись і дуFша запече
Не змDmоже вона не прийEти...

Приспів:
AmЇй холодно одній
Інієм з під Dmвій дEивиться воAmна,
Ти обігDmрій і зEрозуAmмій холодно самій.
Хай навколо Dmвсі,
Її надEія   Fти..Dm. 

Їй треба забути, забути тебе, із серцем іде війна,
Та буде несила їй жити без любові, життя ж не в снах...
І рветься пітьмою цей промінь-струна, відчаю немає меж,
Забути навіки так хоче вона, любити навіки - теж...

Приспів.

Вона вже сама чекає образ,
Бо хоче забути, йти
І в силах твоїх зупинити час,
Такої тобі не знайти,
Такої, як вітер, таку, як вогонь,
Таку, як гірський кришталь,
Таку, що захочеш до неї в полон,
Полюбиш її печаль...