Краплі нас розбудили,
Вранці дощ почався раптом,
І тихо подумки собі кажу я:
Справді,
Це ніби вже передчуття,
Хоча ще рано.
І, навіть, натяку нема,
Де будуть рани,
А дощ вистукує це
По віконній рамі,
І ніби все, що відбулось -
Було не з нами,
І я не хочу знати,
Я не хочу правди,
Бо є на світі тільки я і

Приспів:
Ти! Забути і піти,
Щоб тільки зберегти
Себе з тобою поряд, милий!
Ти! І як мені змогти -
Тоді тебе знайти,
Як я без тебе не зумію?..

Ніжність... І завжди хочеш
Ніби трохи більше,
І починаєш говорити швидше,
І кожну фразу
Будеш говорити двічі,
Для себе і для нього -
Ніби вічно.
Я повертаюсь -
І це ні про що не свідчить,
Я просто хочу
Бачити його обличчя,
І в просторі
Ставати трохи ближче,
І розуміти: В світі тільки

Приспів. (2)

Небо у його очах!..
Сонце у його руках!..
І нікуди не втекти
Мені від цього світла,
Яке живе в мені!..

Приспів. (2)