Десь на звалищі між будяками,
На вугіллі, що мокне роками,
Янголів два:
Один одному крила воскує,
Один одного в очі цілує, –
Дожидають Різдва.

Поруч з ними є дитятко гоже,
І ніхто розпізнати не може,
Хто кого береже? –
Чи дитятко цих янголів, а чи
Білокрилі – дитятко, що скаче,
В небо важиться вже...

На цій чорній землі – що робити
Білим янголам? – вугіль дробити
Чи ридати в блакить?
Кожен янгол волить цю ж хвилину
В сад небесний віднести дитину,
Але Бог не велить...

Там, де скидано голі ялинки,
Де брудні помаранчів шкуринки,
На померзлій траві
Двоє янголів, з ними – дитятко
В кулачкові затисло колядку –
Вже й по Різдві.