Ой вербо, вербо, де ти росла,
що твоє листячко вода знесла?

Ой знесла, знесла тиха вода,
а я молода, як ягода.

А я молода, як ягода,
не іду заміж за рік, за два.

А іду заміж аж п’ятого
за того п’яницю проклятого.

Ой кажуть люди, що він не п’є,
а він щодня з корчми іде.

А я молода – проти нього,
несу таляра золотого.

Несу таляра золотого –
викупить коня вороного.

Не раз, не два я викупляла –
крізь віконечко утікала.

В темнім садочку ночувала,
різних пташечок наслухала.

Соловей каже – тьох-тьох, тьох-тьох –
сипляться сльози, як той горох.

А зозуленька – ку-ку, ку-ку –
нащо я терплю таку муку...

Ой вербо, вербо, де ти росла,
що твоє листячко вода знесла?